новорічне.

-
мені 20. лол
щоб не матюкатись і підводити підсумки :
"І стільки всього не сталося, що більше й не станеться."
я виріс, трішечки так виріс.
але чим більше ростеш, тим швидше потрібно бігати. я ж ледь пересуваюсь, ледь змахую ще відсутніми крилами.

ненавиджу нові знайомства, бо кожного разу когось бракує вперше.
а потім це продовжується і з часом посилюється... врешті бракує лише себе.

я маю покласти цьому край.
кожного дня складати по шматочку з цього бісового пазло-життя. хай йому грець.
і зменшити витрати можливостей. і збільшити свої можливості, свій внутрішній ресурс.

годинники завести;
списків дотриматись;
швартові віддати;

я не здамся без бою.

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

рух

-
Поки ти молодий, то ростеш куди вітер віє, а твій стовбур достатньо гнучкий аби не зламатися. Можливо надто сильна негода просто вирве тебе з коренем і на цьому все закінчиться. Але поступово досвід дозволяє краще пристосуватися до зовнішніх умов і ти починаєш шалено пнутися вгору та водночас відрощувати масивне коріння. Ти ще не знаєш, що це твої кайдани і ти тепер належатимеш своєму місцю до скону. Зате вітер не такий страшний - тільки блискавиця або інші люди можуть тебе пошкодити. Осінь закінчується, а вночі ти бачиш тільки мандрівки, які ще пахнуть пилюкою і літом. Ти витрушуєш із кишень жарини спогадів і намагаєшся чи то роздмухати з них вогонь, чи то обережно зсипати їх назад так, щоб не розвіяло вітром. Та це не рятує тебе ні від страху, ні від всього іншого, а що є страх, як не все що ховається за межею зони комфорту? Колись здавалося що зона комфорту це така затишна бульбашка, що оточує тебе та не дає розбитися об скелі реальності. Але насправді ти амеба - примітивний та безз...
Докладніше

tran[s]cripts

-
У сучасному світі, переповненому транспортом та засобами зв'язку, в кожного з нас є набагато більші можливості для знайомства на один день. Це і випадкові попутники, з якими ми починаємо бесіду від нудьги; і друзі друзів, яких ми раніше не знали; і навіть несподівані люди із кав’ярень, книгарень, барів чи просто з вулиці. Такі собі одноразові "паперові" люди, можливо, приємні на дотик, але після "використання" ми просто їх залишаємо там де й знайшли. Зазвичай, ці незнайомці видаються нам чудовими, тому ми записуємо їхні адреси, контакти та іншу інформацію для того щоб ніколи більше не зустрітися з ними. Ми роками можемо зберігати номер у телефонній книзі, щоб якось натрапити на нього і довго згадувати хто це, а потім вигукнути - ага, я зрозумів хто! Не знаю чому так відбувається, принаймні зі мною. Але припускаю, що у всьому винне людське сприйняття. Ми просто боїмося розчаруватися, коли познайомимося з кимось ближче. Або доля не дає нас другого ш...
Докладніше

лист до запитання.

-
"струсни головою і вивільни погляд." самоцитування хороша річ, якщо виривати слова з контексту. так, щоб ніхто не розумів. так, щоб не розумів ти сам. мабуть, пора висипати пісок з вух, а пил з голови. тільки, як зібратись, щоб не розсипатись? бо наче пазл, наче все ясно, а кілька шматочків десь під килимом, або у шухляді, або взагалі подарував комусь. задля чого взагалі переставляти словесні конструкції з кута в кут, з аркуша в аркуш? навчитися відбивати ритм легко. навчитися його підтримувати важко. витривалість набувається з часом і тренуваннями. постійними непостійний, непостільний, непорядний,  невиспаний. хотіти стільки всього одночасно ,що більше нічого не хотіти сіра смуга життя. а життя то продовжується день за днем, спогади товстішають, як медична картка. і хто лікар? хто за це все відповідатиме. та хіба ми самі та хіба я сам. знайомлячись з новими людьми, поспішаєш викинути старих на смітник, звільняючи простір для новизни. але все циклічне. зн...
Докладніше