мурашиний король

Потяг це величезна колиска, сповнена сну. Сповнена того стрімкого гамору, який сповиває тебе і присипляє швидше за десяток транквілізаторів. Ти ще не встигаєш дихнути вагонного повітря, а воно вже проникає тягучим ефіром в твою кров і сповільнює всі процеси, заморожує здатність думати, здатність сприймати будь-яку реальність. Ця сонливість оберігає тебе, мов материнська рука, вона не дає тобі отямитись, не дає підготуватись до жодної із небезпек, які зачаїть у собі кожне наступне місто. Водночас ці короткі імпульси, ці провали у невідомість, коли ти вже починаєш падати, але вчасно відчуваєш сигнали мозку і прокидаєшся, ловлячи своє тіло на півдорозі , зупин яєш своє падіння, перевівши його в картинний жест, обігравши ситуацію так, ніби це мало статись, стають твоїми вірними супутниками. Але це вже кінець твоєї подорожі. Останні знак " С Т ОП" на польовій дорозі, останній шлагбаум перед проваллям, фініш, фініта ля комедія. Почалось з того, що отямившись від холоду, т...

Запрошуючи гостя в свій дім, ви наражаєте його на більшу небезпеку, ніж можна уявити. Ваш дім - ваша фортеця, ваша машина для виявлення і знищення всіх об’єктів, які не занесені в домашній реєстр, куди заносить всіх мешканців той дух, що вселяється поміж стін. Згадайте особливий, незвичний   запах, який ви асоціюєте з певною сім’єю або домом. Так і є, цей запах це один із складників вашої повільної, але приємної погибелі. Спершу він проникає у ваш одяг,   далі у вашу шкіру, потім просякає вас наскрізь і ви приречені повертатись, аж поки назавжди не оселитесь тут. Згадайте всі ті небезпеки,   на які давно звиклі господарі просто не звертають увагу. Зрештою, ці пастки і не на господарів розставлені. Тільки на гостя падають двері, або тільки він послизнеться на сходинках, або що тільки з ним не трапиться у ворожому лігві. А що гірше це і не вороже кубло. Просто місце саме витісняє вас поза своє межі. Витісняє з облудливою метою – розтоптати і знищити, або прок...

Вислизаєш по мокрій, від розлитого на ній літнього сонця, бруківці. Оглядаєшся на зимове небо і, примруживши очі, швидше забігаєш в тінь, щоб врешті мати змогу бачити. Робиш ногами хиткі рухи в проміжку між небом і землею, а підталий лід норовить викинути тебе прямо в хмари, але земля виявляється цупкішою і тягне тебе в свої обійми. Але ти втримуєшся, і, вкотре проявивши той героїзм своєї рівноваги, біжиш далі, стрибаючи гірським, або й просто бараном, поміж людських і металічних звірів та сонячних калюж, які бризкають тобі в очі з кожної шиби. На короткий час губишся в лісі, що виріс посеред площі за кілька годин з приходом продавців, які намагаються за будь-яку ціну продати свої, сповиті, мов немовлята, ялинки, або й просто штучних покручів, що спалахнуть від першої ж бризки шампанського. Зненацька вдивляєшся в усі обличчя і бачиш їх неймовірно виразно, але вибираєшся з уже людського лісу і майже біжиш далі, хоча тобі немає куди квапитись. Але поки твій організм прагне до я...

(Balmorhea - The Winter) Моє дитинство нерозривно пов ’ язане із теплою грубкою. Зараз це вже модний і холодний камін, а раніше все було так: Двері в кімнату прочинялися, і я забігав до хати, мокрий і вихолоднілий від довгого забавляння зі снігом, або просто від перебування під морозяною чистотою повітря. В коридорі зсував із себе одяг, а потім просочувався у темну кімнату з тінями, і, ймовірно, павуками по кутах та забивався на піч. Там було тепло й затишно і можна було колупати стіни і дивитися на відблиски, що іноді пробивались між металевими стулками печі. Власне я не знаю, як правильно охрестити те, що стояло в мене в кімнаті. Це був наче куб з якого обрізали частину залишивши літеру «Г», на якій можна було спокійно влягтись, або, звісивши ноги, лузати гарбузове насіння. Тоді було модно лузати гарбузове насіння, а можливо тоді просто більше нічого було робити. А на вирізаній частині, певного роду впадині, зазвичай стояли баняки в яких парувало щось апетитне. В ц...