(й)де.рева.(ти).
Вам доводилось різати дрова? Дворучною пилою, коли ти працюєш з кимось в парі і ви на певний момент стаєте тим злагодженими механізмом, і рухаєтесь синхронно, бо інакше робота постійно зупиняється, щоб через кілька секунд продовжитись, але розгубивши трохи запалу. То стоїш ти на вулиці. І вже майже весна, але фігурально виражаючись «їбаше сніг». І тобі холодно і в тебе дубіють пальці і тобі, навіть, по особливому добре, бо пиляєте ви саме дуб, причому дуб той, навіть, в сухому(мертвому) вигляді має на своїй пам’яті (якщо можна таке про дерево) більше ніж ти за своє існування. І проходить кілька хвилин, а сніг все летить тобі в обличчя, а пилка випльовує шматочки деревної стружки після кожного поруху взад-вперед. І ти починаєш відчувати дихання цього механізму,звуки дерева, ти розумієш,що з кожним порухом пилки воно в агонії промовляє тобі «Жак Деррида».(воно бачте і присмерті про філософію). І поки ти задаєшся питанням, хто це такий, уже чуєш інше. «Рокфеллер. Р...