мурашиний король

( The Retuses - Angerburg )   "Давай", каже мені батько, і я впевнено рушаю вперед, тягнучи за собою одоробло із гострим жалом, що розпорює мокру чорну землю. Здавалось би не так і важко, але після енного кола, коли твої руки починаю пахнути потом і пилом, а майка починає прилипати до спини, тебе вже не тішить сонце, яке наче навмисно почало пригрівати. Більше того, це сонце, воно чомусь хилить тебе на сон, і земля засмоктує твої ноги,  і кожен твій крок все повільніший і важчий, і от твої очі починають закриватися, і чомусь ти думаєш про ландшафти і коней, ти їх розумієш, цих бідних коней, цих гарних коней, і ти ладен бути конем. тільки, щоб тебе не били батогом і давали чистої води. Ти любиш коней, особливо тих, що з крилами або рогом, хоч такі лише у казках, чи легендах, але це не заважає тобі їх любити, ти всіх любиш, ти відчуваєш, як твоє серце боляче пульсує десь у горлі, в руках, у ногах, десь у боці,  в скронях, а ти сам - велике пульсуюче серце, і ти б'єшся...

(DVA - Nunovó tango ) Щойно в мене на кілька хвилин з'явився друг. Звісно, що він був трохи дивний, адже всіх мурах можна вважати трохи дивними, і не тільки через їхню будову. І взагалі, хто вигадав вживати вираз "мурашки по шкірі", коли страшно? Це зовсім не страшно,це лоскітно, і деякою мірою приємно. Так  от, сиджу я собі, і раптом відчуваю,що в мене на руці щось є. Дивлюся, а там мураха повзає, і не з порожніми лапами, вірніше щелепою,а щось носить. Носить,то й носить. Мені що руки шкода? Може вона тренується,і вибирає собі трасу з перепонами, а моя рука мала б виглядати, ну не як гірський хребет, але як добрячий горб, вкритий поваленим лісом (себто волоссям.) Зрештою, ніхто не постраждав. Провівши десяток хвилин на моїй руці, мураха впала в ступор і перестала рухатись. Цікаво,чи  здогадувалась вона, що під нею жива істота? Можливо моя рука для неї була чимось на кшталт Землі - круглої, як тенісний,м'ячик (хоча звідки мурахам знати,що таке м'ячик?), аб...