божественна(не про якість) комедія(про мурах)
Ти береш в руки іржавий гострий ніж і йдеш виколупувати з поміж плит траву, глину та спогади.
І тільки-но, ти впадаєш у своєрідний транс, як прикладаєш зусилля трохи більше, ніж потрібно, і плита відвертається, оголюючи перед тобою свої нутрощі, відкриваючи перед тобою мурашиний натовп. І все б нічого, якби вони не почали кричати "розверзлися хлябі небесні і пастир прийшов подивитись на паству свою". І ти ще не встигаєш нічого втямити, як найбільший з мурах, жваво перебирає лапками і вилазить вище, і ось він уже на поверхні,поруч з тобою, і кричить тобі:
Нарешті ти прийшов чуваче, я казав, я казав їм, що ти прийдеш, і ти тут. А ти крутий, ми думали, що ти якийсь мудакуватий жевжик, а ти крутий, чувак, які в тебе кльові шорти, слухай, а в тебе є ще одні такі, але маленькі, ну щоб на мене? Немає,ні? Жаль, але я не про це хотів поговорити. Чувак, ну розумієш, ми в тебе віримо, ну те те що в тебе, але в таких, як ти. Ви ж круті, чувак, визнай, ви круті, носите шорти, ганяєте на вогняних колісницях, та не перебивай, я знаю, що це машина, але вогняна колісниця,це стиль, це драйв, чувак, невже б ти відмовився від такої?
Послухай, чувак, ну раз ти прийшов, ну і ми всі цього чекали, так-так, чувак, ми тут вже півгодини чекаємо, то не міг би ти зіслати нам благодаті? Трошки благодаті чувак, і ми відчепимось, ми ж мурахи, нам багато не треба, ну там цукру трохи, або шоколаду, меду не треба, ми міняємо його у бджіл на кокаїн, вони на ньому відлітають. Відлітають, розумієш?
Ну то що чувак, як тобі моя ідейка? Ти відсипаєш нам трохи цукру, ми офіційно затверджуємо, що це манна небесна, чи який там інший вид благодаті, і ніяких податків.
І ще - до тих невдах під сусідньою плитою не заходь, вони в тебе не вірять. Навіщо їх розчаровувати?
Ну, чому ти мовчиш, давай, не соромся, чувак, трішки цукру для нашого щастя.
Ти не подумай, що ми мурахи, ми теж хочемо розважитись, ми теж хочемо гарних дівок, ми теж хочемо на море, хоч ми й плавати не дуже...
Ну то що чувак, ти даш нам порятунок? подивись на ці голодні очі, а ми ж не одні в цьому мурашнику, нас же багато. Розумієш до чого я веду, чувак, нам багато не потрібно.
Що? Ні, ну, чувак, послухай, мать твою, ти ж не можеш нас так підводити, розумієш ,ми віримо в тебе.
Ми всі чогось хочемо, але навіть не все просимо в тебе, тобі що шкода дати нам трохи їдла, це ж як подати копійку, тільки кілька мільярдів разів.
Послухай ти, та ти просто мудак... ти чмо! Я. Я в тебе повірив. Чувак. думаєш нам потрібна твоя хавка? Думаєш ти нам потрібен?
Та ніхуя, чувак. Ніхуя! Нам світло потрібне! Світло блядь, надії нам потрібні, а то сидиш в цьому клятому підземеллі, куди сам себе загнав і ніхуя!
А ти, блядь, ну ми ж знали, що це не ти, але хоч би прикинувся.
Хоч би кубики гральні дав, я б відкрив казино в твою честь, всі б щасливі були, а ти...
Та що тобі казати?
І мурахи побрели у свою темряву, не почувши, як кам'яна плита знову відрізає їх від світла.
І тільки-но, ти впадаєш у своєрідний транс, як прикладаєш зусилля трохи більше, ніж потрібно, і плита відвертається, оголюючи перед тобою свої нутрощі, відкриваючи перед тобою мурашиний натовп. І все б нічого, якби вони не почали кричати "розверзлися хлябі небесні і пастир прийшов подивитись на паству свою". І ти ще не встигаєш нічого втямити, як найбільший з мурах, жваво перебирає лапками і вилазить вище, і ось він уже на поверхні,поруч з тобою, і кричить тобі:
Нарешті ти прийшов чуваче, я казав, я казав їм, що ти прийдеш, і ти тут. А ти крутий, ми думали, що ти якийсь мудакуватий жевжик, а ти крутий, чувак, які в тебе кльові шорти, слухай, а в тебе є ще одні такі, але маленькі, ну щоб на мене? Немає,ні? Жаль, але я не про це хотів поговорити. Чувак, ну розумієш, ми в тебе віримо, ну те те що в тебе, але в таких, як ти. Ви ж круті, чувак, визнай, ви круті, носите шорти, ганяєте на вогняних колісницях, та не перебивай, я знаю, що це машина, але вогняна колісниця,це стиль, це драйв, чувак, невже б ти відмовився від такої?
Послухай, чувак, ну раз ти прийшов, ну і ми всі цього чекали, так-так, чувак, ми тут вже півгодини чекаємо, то не міг би ти зіслати нам благодаті? Трошки благодаті чувак, і ми відчепимось, ми ж мурахи, нам багато не треба, ну там цукру трохи, або шоколаду, меду не треба, ми міняємо його у бджіл на кокаїн, вони на ньому відлітають. Відлітають, розумієш?
Ну то що чувак, як тобі моя ідейка? Ти відсипаєш нам трохи цукру, ми офіційно затверджуємо, що це манна небесна, чи який там інший вид благодаті, і ніяких податків.
І ще - до тих невдах під сусідньою плитою не заходь, вони в тебе не вірять. Навіщо їх розчаровувати?
Ну, чому ти мовчиш, давай, не соромся, чувак, трішки цукру для нашого щастя.
Ти не подумай, що ми мурахи, ми теж хочемо розважитись, ми теж хочемо гарних дівок, ми теж хочемо на море, хоч ми й плавати не дуже...
Ну то що чувак, ти даш нам порятунок? подивись на ці голодні очі, а ми ж не одні в цьому мурашнику, нас же багато. Розумієш до чого я веду, чувак, нам багато не потрібно.
Що? Ні, ну, чувак, послухай, мать твою, ти ж не можеш нас так підводити, розумієш ,ми віримо в тебе.
Ми всі чогось хочемо, але навіть не все просимо в тебе, тобі що шкода дати нам трохи їдла, це ж як подати копійку, тільки кілька мільярдів разів.
Послухай ти, та ти просто мудак... ти чмо! Я. Я в тебе повірив. Чувак. думаєш нам потрібна твоя хавка? Думаєш ти нам потрібен?
Та ніхуя, чувак. Ніхуя! Нам світло потрібне! Світло блядь, надії нам потрібні, а то сидиш в цьому клятому підземеллі, куди сам себе загнав і ніхуя!
А ти, блядь, ну ми ж знали, що це не ти, але хоч би прикинувся.
Хоч би кубики гральні дав, я б відкрив казино в твою честь, всі б щасливі були, а ти...
Та що тобі казати?
І мурахи побрели у свою темряву, не почувши, як кам'яна плита знову відрізає їх від світла.
Коментарі
Дописати коментар