рух
Поки ти молодий, то ростеш куди вітер віє, а твій стовбур достатньо гнучкий аби не зламатися. Можливо надто сильна негода просто вирве тебе з коренем і на цьому все закінчиться. Але поступово досвід дозволяє краще пристосуватися до зовнішніх умов і ти починаєш шалено пнутися вгору та водночас відрощувати масивне коріння. Ти ще не знаєш, що це твої кайдани і ти тепер належатимеш своєму місцю до скону. Зате вітер не такий страшний - тільки блискавиця або інші люди можуть тебе пошкодити. Осінь закінчується, а вночі ти бачиш тільки мандрівки, які ще пахнуть пилюкою і літом. Ти витрушуєш із кишень жарини спогадів і намагаєшся чи то роздмухати з них вогонь, чи то обережно зсипати їх назад так, щоб не розвіяло вітром. Та це не рятує тебе ні від страху, ні від всього іншого, а що є страх, як не все що ховається за межею зони комфорту? Колись здавалося що зона комфорту це така затишна бульбашка, що оточує тебе та не дає розбитися об скелі реальності. Але насправді ти амеба - примітивний та безз...
Коментарі
Дописати коментар