dreamучі

(Карна –  Ми будемо разом.) 

    Пам’ятаєш, я говорив тобі, що коли заснути в один час і бажано в одному положенні, то ми зустрінемось у сні? Вибач, що це не спрацювало і ми зустрілися наяву.

Ти кажеш, що не відчуваєш опори, я ж не відчуваю опору.

Ми тут і ми є вже сотні років.

Гори поглинули нас, наче вогонь, що спалює сухий хмиз, залишаючи по собі попелясто-червоні жарини. Так жевріли зорі, так світились твої очі, так сходило Сонце, так билося наше серце.

Світ провалився крізь небо; під ногами залишалася тільки земна твердь, яка хиталася, немов палуба корабля у шторм. І це була тільки крапля у морі, а моря я ще не бачив; саме настільки я пізнав тебе.

Я впізнавав тебе дуже довго, але пройшло не більше хвилини. Ми просто встигли привітатися.

І це був не міраж.

Коли заплющиш очі, і не залишається більше нічого зайвого, нічого крім світла, твій дім там.

Ти –  там.

У мене зупиняється час, з тебе спадає шкіра, але ми ще встигаємо.