аб(с)о(лютне)

(мертвий півень - absolutely vodka )
 
Навіть не знаю з чого почати, бо стільки всього, що нічого, нічогісінько не змінилось.
Знову нічні візії, які все не перевтіляться в щось пристойно-постійне, які застигають, а потім відколюються маленькими шматочками  кожної наступної - теперішньої хвилини.
А пальці відчувають первісну радість редагуючи текст.
(А я граюся фото-тексто-музичними редакторами, попутно пишучи свої лабораторні, але це неважливо)

вдих-видих... вдих-видих...вдих.
 
Дивно, але ж можу писати про все на світі, як і ви, як і світ може писати про все, але не хоче, бо не встигає, світ надто зайнятий, я надто зайнятий, бо... 
Я розгубив усі свої думки, тому
- можу зайнятися самоцитуванням, або рефлексіями, або..,
- але не можу, не буду, почекаю поки текст виллється, а потім потече чиста вода і кров з молоком.

Знайшовши список справ на літо переможно кажу -  "десять з десяти" не виконав.
Щоправда не все так втрачено, але але але але але але але!
Я ж зациклююся на чомусь, а потім не роблю, а потім роблю інше, а потім нічого не доводжу до кін
Роблю що-небудь-як-небудь
Але ж сам процес:

я герой-супергерой-я-можу-прокинутися,
це ж ого-го-го

Насправді відбулася певна(поки-що не повна) деградація і я це відчуваю. Заваленй потрібними, а частіше непотрібними (ніколи нікому) речами, справами..

Почати з того, що найважче - не сутулитись.
Потім - по списках, які складаю віддавна і віднедавна.
Впорядкую речі,  думки, а затим життя, можна в іншому порядку, та, мабуть, не вийде, але спробувавши - побачу.

Відвиклося.
або
Призвичаїлося.

я ставлю(сь) на або.
пан
(або)
пропав.