,шине.
(DVA - Nunovó tango )
Щойно в мене на кілька хвилин з'явився друг.
Звісно, що він був трохи дивний, адже всіх мурах можна вважати трохи дивними, і не тільки через їхню будову.
І взагалі, хто вигадав вживати вираз "мурашки по шкірі", коли страшно? Це зовсім не страшно,це лоскітно, і деякою мірою приємно.
Так от, сиджу я собі, і раптом відчуваю,що в мене на руці щось є. Дивлюся, а там мураха повзає, і не з порожніми лапами, вірніше щелепою,а щось носить. Носить,то й носить. Мені що руки шкода? Може вона тренується,і вибирає собі трасу з перепонами, а моя рука мала б виглядати, ну не як гірський хребет, але як добрячий горб, вкритий поваленим лісом (себто волоссям.)
Зрештою, ніхто не постраждав.
Провівши десяток хвилин на моїй руці, мураха впала в ступор і перестала рухатись.
Цікаво,чи здогадувалась вона, що під нею жива істота? Можливо моя рука для неї була чимось на кшталт Землі - круглої, як тенісний,м'ячик (хоча звідки мурахам знати,що таке м'ячик?), або пласкою і на трьох пульсуючих китах, або що.
Тоді взявши мідну дротину, я зняв свого єдиного друга з руки і відпустив.
У мене знову немає друзів.
Зрештою, та мураха теж не була моїм другом, я просто захотів її так називати, адже ми не зробили зла одне одному. Хіба не так поводяться друзі - не чинять зла одне одному?
Було б добре,якби можна було мати друзів на один день, щоб потім вони тебе не розчаровували (або ви їх), щоб ви були цікаві одне одному, щоб знати, що завтра у вас точно хтось буде, а не...
Втім, я б відмовився.
Ви?
Щойно в мене на кілька хвилин з'явився друг.
Звісно, що він був трохи дивний, адже всіх мурах можна вважати трохи дивними, і не тільки через їхню будову.
І взагалі, хто вигадав вживати вираз "мурашки по шкірі", коли страшно? Це зовсім не страшно,це лоскітно, і деякою мірою приємно.
Так от, сиджу я собі, і раптом відчуваю,що в мене на руці щось є. Дивлюся, а там мураха повзає, і не з порожніми лапами, вірніше щелепою,а щось носить. Носить,то й носить. Мені що руки шкода? Може вона тренується,і вибирає собі трасу з перепонами, а моя рука мала б виглядати, ну не як гірський хребет, але як добрячий горб, вкритий поваленим лісом (себто волоссям.)
Зрештою, ніхто не постраждав.
Провівши десяток хвилин на моїй руці, мураха впала в ступор і перестала рухатись.
Цікаво,чи здогадувалась вона, що під нею жива істота? Можливо моя рука для неї була чимось на кшталт Землі - круглої, як тенісний,м'ячик (хоча звідки мурахам знати,що таке м'ячик?), або пласкою і на трьох пульсуючих китах, або що.
Тоді взявши мідну дротину, я зняв свого єдиного друга з руки і відпустив.
У мене знову немає друзів.
Зрештою, та мураха теж не була моїм другом, я просто захотів її так називати, адже ми не зробили зла одне одному. Хіба не так поводяться друзі - не чинять зла одне одному?
Було б добре,якби можна було мати друзів на один день, щоб потім вони тебе не розчаровували (або ви їх), щоб ви були цікаві одне одному, щоб знати, що завтра у вас точно хтось буде, а не...
Втім, я б відмовився.
Ви?
друзі--поняття прохвилинне
ВідповістиВидалитине зовсім так.
Видалитияк на те пішло,то "дружба" - поняття
Ем. Коли ж це я тобі зло робив?
ВідповістиВидалитиАле такими темпами можна і траву другом вважати.
Вона ж не робить нічого поганого.
Ти не надто часто топчеш її своєю присутністю.
А тоді вона радує і заспокоює твої очі.
І дарує тобі кисень.
І притім безкорисливо. Хоча, таки позичає в тебе дрібку вуглекислого газу.
Ось тобі ще один друг готовий.
Це ж якось наївно.
Аж здивувало і трохи розгубило.
трава не зовсім те. хоч написав ти гарно,нічого не скажу проти.)
Видалитиі кисень дарує не лишень трава.
та не лиш ти, це все в загальному.
просто намагався вникнути,що таке дружба і частково дійшло.
до всього ж,я намірявся писати про щось інше,тільки забув про що, от і.
і взагалі,чому тобі не дружити з травою? вона ж,навіть з твоїх слів, хороша.